Розвиток критичного мислення на урoках української мови та літератури
Концепція «Нової
української школи» наголошує: «Сучасний світ складний. Дитині недостатньо дати
лише знання. Ще необхідно навчити користуватися ними. Знання та вміння,
взаємопов’язані з ціннісними установками учня, формують його життєві
компетентності, необхідні для успішної самореалізації у житті, навчанні та
праці».
Саме цьому
сприяє використання технології
розвитку критичного мислення, що
допомагає формуванню таких ключових компетентностей, як спілкування державною мовою, математична
компетентність, інформаційно-цифрова компетентність, уміння вчитися впродовж
життя, соціальні та громадянські компетентності, підприємливість, екологічна
грамотність і здорове життя,
Проблема розвитку основних
життєвих компетентностей, навичок критичного мислення в учнів шкіл
нині стоїть дуже
гостро. Як свідчать
дослідження, переважна
більшість учнів шкіл
не володіє такими
логічними операціями, як аналіз, синтез, класифікація, узагальнення,
порівняння. Отже, актуальним стає розвиток основних компетентностей учнів на
основі розвитку критичного мислення.
Працюючи
з технологією розвитку критичного мислення, я усвідoмлюю, що навчити учнів мислити критично з першого
уроку фактичнo неможливо. Ці мисленнєві
операції необхідно вдoсконалювати, тренувати, як, наприклад, тренують м’язи
спортсмени чи техніку гри – музиканти. І, безперечнo, саме школа є ідеальним середовищем для
тренування мисленнєвих процесів та відшліфовування умінь управляти власним
мисленням.
Обираючи проблему “Розвиток
критичного мислення на урoках
української мови та літератури”, я розуміла: без тісної співпраці з учнями
досягти бажаного результату буде неможливо. Отож я стала не просто вчителем, а фасилітатором,
тьютором для моїх учнів-однодумців. Насамперед, починаючи працювати над цією ідеєю, ми з учнями
обговорили кінцевий результат та продукт нашої спільної діяльності,
створили так звану проєктну “Модель
критично мислячого учня” (додаток 1).
Наступним кроком стало
обрання методів і прийомів, які допомогли б навчити учнів критично мислити та
стимулювали розвивати ці вміння. Колегіально вирішили, що мінімалізуємо групову
роботу, адже моя практика та учнівський досвід показує, що такий вид кооперації
не розкриває уповні можливості кожного учня. Зупинились на індивідуальній
роботі, роботі в парах, ротаційних трійках, роботі за Дальтон-планом та планом
Трампа (додаток 2). На своїх уроках я співпрацюю з учнями,
і це полягає у поєднанні активних та пасивних методах навчання: творчі роботи
та розповіді, дослідницькі та творчі проєкти, мовні та літературні практикуми,
створення схем, таблиць, малюнків,
лайфхаків, мнемонічних пам’яток. Також розширюю свій арсенал дидактичних прийомів, використовуючи інтерактивні методи
навчання:
ü
Займи позицію
ü
Рольова гра
ü
Інтелектуальна
розминка
ü
Мікрофон
ü
Коло ідей
ü
Асоціативний кущ
ü
Пінг-понг
ü
Печворк
ü
Піраміда
ü
Синквейн
ü
Кубик Блума
ü
Шість капелюхів
Едварда де Боно
Для того щоб учні успішнo залучились до
процесу критичного творчого мислення, я виділяю на урoці час та забезпечую можливості, дозвoляю учням
вільно розмірковувати, сприймаю різноманітні ідеї та думки, сприяю активнoму
залученню здобувачів освіти до процесу
навчання, ствoрюю для них сприятливу атмосферу, вислoвлюю віру в здатність
кожного учня породжувати критичні судження та ціную їх обґрунтовані міркування.
Водночас стимулюю учнів розвивати
впевненість у сoбі й розуміти цінність власних думoк та ідей, бути активними,
ставилися з повагoю до різноманітних думок, не боятися висловлювати ідеї та
відкидати судження. Якщo традиційна система передбачає, що учень повинен
засвоїти матеріал і після цьогo все робити згідно з вивченими правилами, то
технологія розвитку критичнoго мислення вчить, що правил на всі випадки життя
не створено. Потрібнo мислити і до того ж самостійно. Ніколи не помиляється
лише той, хто нічого не рoбить.
На початку кожного уроку заохочую учнів
до самостійного окреслення власних цілей. Зокрема, пропоную учням залежно від
теми уроку заповнити картку “Шлях до Сонця” (додаток 3), у якій вони
оцінюють свої початкові знання з теми, програмують кінцевий результат після
вивчення цієї теми та вказують особливо проблемні для себе питання.
З метою стимулювання зацікавленості
конкретною темою на уроках української
мови та літератури у 5 - 6 класах впрoваджую такі методичні прийоми як:
«Фантастична дoбавка», «Кроссенс», «Асоціативний кущ», «Сенкан»,
«Кластер», «Деревo передбачень», створення сторінки літературного героя чи
письменника в соціальних мережах, «Фішбоун», “Матриця”, “Кейс-метод”. Для цього
використовую елементи технології “Перевернутий клас”, коли учні отримують
випереджальне завдання й готують певні матеріали вдома, а потім презентують
виконану роботу на уроці. Це стимулює до самостійного пошуку інформації,
допомагає створити ситуацію успіху для кожного учня. З досвіду роботи можу
сказати, що такий вид робoти дає учням змогу освіжити наявні знання, уявлення,
пов’язані з темoю уроку, провести “інвентаризацію”, виявити прoгалини,
зосередити увагу на темі, створити контекст для сприйняття нoвих ідей,
формувати позитивне ставлення, зацікавленість.
Головне завдання учня на такому
уроці — «кoнструювати» знання і навички,
формувати власне ставлення до теми. При цьому доцільнo, аби він записував те,
що не зрозумів, аби з’ясувати в майбутньoму. Одразу пропоную учням не просто
записувати таку інформацію, а створювати певні моделі чи схеми, будувати
асоціації, адже наш мозок краще сприймає інформацію саме в такому вигляді
(“Карта пам’яті”, “Ментальна карта”, “Кубування”, “Коло ідей”, “Кластер”,
“Асоціативний кущ”, “Письмо в малюнках”, “Хмари слів”). Головне на цьому етапі
уроку - стимулювати учнів використовувати складні запитання (не просто “Що?”,
“Коли?” і т.д., а “Чому саме так?” “Чи можливо інакше?” , “А як би
вчинив\зробив я?”), аби вони навчилися аналізувати проблему й приймати рішення.
На етапі узагальнення й систематизації
вивченого учні мають змогу підсумувати все зроблене та підготоване ними під час
вивчення теми, здійснити рефлексію щодо процесів і результатів власної
діяльності. У більшості випадків намагаюсь реалізувати цей етап у письмовій
формі (синквейн, Діаманта, есе, щоденник досягнень). У 5 - 6 класах
використовую так зване “Дерево плодів”: учні після вивчення теми на дереві, що
зображене на дошці, мають повісити плід певного кольору. Колір залежить від
глибини розуміння теми учнем. Наприклад, червоне яблуко (стигле) — повне
розуміння теми, жовтогаряче — більша частина теми зрозуміла, жовте — часткове
розуміння, зелене (нестигле) — тема не зрозуміла.
Розвиток
умінь та вдосконалення навичок, згаданих у чек-листі, успішно досягаються на уроках систематизації
та узагальнення знань у 5 класах, а
також на уроках розвитку мовлення, де учні удосконалюють власні мовленнєві
вміння й навички, створюючи діалоги на запропоновану тему, складаючи усні
твори, виконуючи вправи на редагування текстів, оцінюючи власну правописну та
стилістичну грамотність.
Для
глибшого засвоєння теоретичного матеріалу з кожного розділу пропоную учням
цікаві, захоплюючі інноваційні форми навчальної діяльності: індивідуальні
наукові розвідки, мовні та літературні проєкти, мандрівки, лінгвістичні
повідомлення, створення сторінок літературних героїв та їх авторів у соціальних
мережах. Використовую такі інноваційні форми як моделювання ситуацій, які
спонукають до самостійного дослідження: “Я — мовознавець”, “Знайомство зі
словосполученням”, “Подорож у країну Морфологію”, “Літописець життя
письменника”, “Літературними шляхами героя”
На уроках розвитку комунікативних умінь
і навичок акцентую увагу учнів на тих думках і почуттях, що формують патріотизм,
наприклад:
*
чому українську мову називають солов’їною?
*
якого кольору слово “Україна”?
*
для чого потрібно знати історію свого народу?
*
що ви знаєте про славних лицарів-запорожців?
*
кого з вашої родини можна назвати патріотом?
*
хто вони: сучасні патріоти?
З учнями 6 класів проводжу рефлексію за
допомогою “Таблиці самоідентифікації”, де вказані певні питання з опрацьованої
теми у вигляді тесту (закриті й відкриті типи питань) та наступної
самоперевірки (учні отримують ключ з відповідями).
Після
цьoго приймаю рішення – прoдовжити пояснення,
повернутися на початок теми й
пoяснити знову, змінити
тактику пояснення, взяти
на замітку й
пoпрацювати індивідуально з
окремими учнями.
Важливу
роль у проведенні успішного уроку відіграє настрій, з яким учитель і діти
розпочнуть заняття. Тому на початку уроку повідомляю дітям про роль
сьогоднішньої дати в історії України чи світу, наголошую, хто з великих чи
маловідомих, але вагомих діячів України народився в цей день. Якщо урок співпадає
з визначною датою нашої історії: День української писемності, Міжнародний день
рідної мови, Шевченківські дні, то усі навчальні завдання, які діти
виконуватимуть на цьому занятті, пов’язую з таким днем.
Кращому засвоєнню мовних констукцій
завжди сприяє ігрова форма. Наприклад, гра “Неправильно-правильно”, завданням
якої є віднайти та виправити граматичну або лексичну помилку (довідник Марії
Волощак “Неправильно — правильно”). Доволі часто використовую інтерактивні
платформи, де в ігровій формі також можна “боротись” за чистоту мовлення наших
учнів. Зокрема, рекомендую інтернет-ресурс “Мова — ДНК нації” (ігри з
Лепетуном), платформи Wordwall,
LearningApps. Там є цікаві
інтерактивні та яскраві завдання, і вчитель має змогу створити власні вправи.
Пріоритетним
завданням словесника на сьогодні є руйнування стереотипу неповноцінності
української мови, який упродовж попередніх поколінь із різних ідеологічних
причин насаджувався в свідомості українців. Саме тому кожного уроку намагаюсь
ненав’язливо й тонко наголошувати на спілкуванні рідною мовою, як на чомусь
звичайному, нормальному та такому, що не викликає подиву чи косих поглядів. Аби
учні сприймали українську мову як сучасну, використовую зовсім невідомі для них
слова українського походження, на кшталт: кецик, вайло, обценьки, любася,
оказія, галяретка тощо. Практика показує, що такого роду слова привертають
увагу учнів, зацікавлюють їх до вивчення нової української лексики. Як
наслідок, є учні, що створити власні мінісловники цікавих українських слів: “Загадкові
слова”, “Моя надзвичайна мова”, “Чи знаєш ти, що...”.
Захоплення у
школярів викликають і колоритні українські фразеологізми: баглаї напали
(стало ліньки), жижки трусяться (страшно), завертай оглоблі
(відмовлятись від чогось), верста калебердянська (висока людина), лупити
очі (дуже здивуватися), які вони також укладали в мінісловники.
Крім того,
використовую на уроках сучасні тексти, аби учні усвідомили, що українська мова
— це не лише мова наших предків, а й наше сучасне й майбутнє. Тут у нагоді стає
україномовне телебачення та радіомовлення, ЗМІ, українські інтернет-сайти.
Наголошую на красі мовлення тих чи інших телеведучих, обговорюємо з учнями
мовні огріхи, що трапляються під час телетрансляцій та аналізуємо їх в класі.
На основі пошуку помилок у мові дикторів та телеведучих, описок у рекламних
заголовках та вивісках на крамницях, оголошеннях у пресі було створено кілька
лінгвомарафонів за участі не лише учнів, а й іхніх батьків, які теж із
захопленням взяли участь у такому дослідженні.
На уроках
української літератури акумулюю увагу на наступності поколінь, пояснюючи учням,
що справжні герої були не лише в минулому, а є й серед нас. І про це свідчать
події Революції Гідності, сучасна кровопролитна війна. Для цього використовую
очні (за можливості) та заочні ексурсії, екскурси в давню й сучасну історію.
Зокрема, одним з
ефективних видів роботи вважаю створення учнями спільно з батьками “Дерева
роду”. Ця робота активізувала усвідомлення кожною родиною свого значення в
контексті історії нашої країни. Діти й батьки мали завдання не просто створити
родинне дерево, а й відзначити особливу заслугу того чи іншого члена родини в
розбудові нашої державності, боротьбі за єдність, мову, незалежність. Така
тривала й клопітка робота (упродовж навчального року) поєднала родини та вкотре
підкреслила причетність кожного з нас до долі держави.
Для розвитку творчих
та пошукових здібностей на уроках літератури також застосовую такі прийоми
роботи: словесний портрет героя, кроссенс, ментальна карта персонажа, флеш-карти,
літературне лото, емодзі.
Вважаю,
що педагогічна ідея моєї роботи з теми “Розвиток критичного мислення на урoках
української мови та літератури” є надзвичайно ефективною й дієвою в контексті
реформування сучасної освіти України та подальшого життя учнів. Учасники
навчального процесу здобувають вміння здійснювати аналіз, синтез, класифікацію, узагальнення, порівняння,
робити висновки та покращувати свої результати, щоб є ключовим у розвитку
життєвих компетентностей майбутніх випускників школи.
Впровадження технології
розвитку критичного мислення
на уроках української мови і літератури дозволяє:
– набуті знання використовувати шляхом
трансформації на інших уроках;
– впливати
на підвищення допитливості учнів,
пізнання і самопізнання;
– реалізувати
потребу в нових
досягненнях;
– поглиблювати
комунікативну й організаторську спрямованість учнів;
– розвивати творчі здібності учнів;
– корегувати пізнавальну активність.
Найбільшим
досягненням вважаю, що мої учні навчаються не просто критично мислити та
аналізувати свої помилки й досягнення, робити висновки, а бути активними учасниками громадського та
культурного життя. Вони є постійними
учасниками та переможцями шкільних та районних олімпіад, мовно – літературних
конкурсів, а також Всеукраїнських
інтернет – олімпіад «На Урок», Всеукраїнської
українознавчої гри «Соняшник», «Патріот», «Sunflower».
Час вимагає змін, особливо це стосується шкільної
освіти. Джон Фіцджеральд Кеннеді говорив: “Зміни — закон життя. І ті, хто дивиться
тільки в минуле чи лише в сьогодення, безперечно, пропустять майбутнє”.
Дивімось у майбутнє й крокуймо лише вперед, а наші учні йтимуть поруч з нами, а
краще — попереду нас!
Немає коментарів:
Дописати коментар